На главную | Содержание выпуска



Оставить комментарий
(просьба, в начале комментария писать тему статьи)




Поэзия Иосифа Спектора

Иосиф Григорьевич Спектор – педагог,
философ, филолог и историк. Родился в
1935 году в Богуславе Киевской области.
Член Союза российских писателей, лауреат
литературных премий им. российского
поэта В. Соколова и украинского поэта
А. Кацнельсона.
И. Г. Спектор живет в городе Александрия Кировоградской области. Признанный в городе культуртрегер, он ведет городской клуб любителей поэзии




БАБА НАСТЯ

Вранці 24 серпня 1999 року
ми виїздили з Києва
в Олександрію…

День Незалежності.
Серпневий ранок,
А нам з столиці їхати до хати.
Когось святковий зустрічатиме сніданок,
Комусь в дорозі проводжати свято…

Авто летить асфальтовою стрічкою.
Туман ранковий стелеться над річкою.
Вже перше золото торкнулось кленів,
А ясен кучерявий ще зелений…

Уже під гору покотилось літо,
Поля віддячили селянській праці хлібом…

І ось позаду славний Переяслав,
Циблі, Хоцьки, Піщане і Кропивна,
Іркліївські сади, що родять рясно,
А попереду _ Градизьк з рибою до пива…

Десь біля Тимченків, обіч дороги
Стоїть бабуся у вицвілій бархатці,
В клітчастій хустці, сповнена тривоги, -
Попутку чи автобус виглядає,
Мабуть, довгенько так його чекає,,,

Ми зупинились.
- Вам куди, бабусю?
- До Бугаївки.
- Довезем, сідайте.
- Хіба ж я з вами, хлопці, розплатюся?
В мене грошей таких немає, вибачайте…
- Сідайте, не турбуйтесь.
Умостилась.
Оце вже посміхнулось мені щастя.
- А як Вас звати?

Просто – баба Настя.

І ніби після довгого мовчання,
Коли нема з ким викричати болю,
Коли душа німіє від страждання, -
Розговорилась, виплакала долю.

- Була у сина. Він живе у приймах.
З розбитим серцем повертаюся додому.
По - доброму ми виростили сина,
А в приймах не потрібен став нікому.
І наче добре все було спочатку,
Щось підкопили, збудували хатку,
Був трактористом, заробляв чимало.
І народилась внученька Наталка…
Дитину більше всього мені жалко…
Тепер в селі колгоспу вже немає,
А голова усі паї скупляє
За три центнера жита чи пшениці…
Куди ж воно таке життя годиться?
З невісткою біда: свариться та гуляє,
Все з хати носить, чоловіка лає,
Вона реалізатором працює,
Десь на базарі днює і ночує…
Живем удвох ми сорок років з дідом,
Хороший дід, але хворіє бідний…
Не слухає, на сигарети просить,
А пенсію яку тепер нам носять?..

Мабуть, з годину бабця сповідалась.
Ми слухали, а в Бугаївці розпрощались.
«Спасибі вам, спасибі, добрі люди,
Нехай дорога легкою вам буде».
… Де ви тепер, бабуся Настя?
Хоч посміхнулось Вам хоч трішки щастя?

День Незалежності.
Дорога.Села.Люди…
Якою цього року осінь буде?
… Я сподіваюсь, в ці часи бентежні:
Ми будемо насправді незалежні -
Від злиднів і невігластва, і хамства, -
Бо щира доброта – наше багатство.
Ми подолаємо біду та бідність,
Ми збережемо нашу честь і гідність,
І ще прийде очікуване щастя
До внуків і дітей бабусі Насті.

серпень 1999 р. – жовтень 2000 р,



О ЗНАКАХ И СОЗВЕЗДИЯХ

У истории -
свои законы,
с астрологией общего нет.
Но кажется –
Под знаком Дракона
мы жили десятки лет…
Жили мы
И под знаком Зайца,
приучаясь молчать и дрожать,
мы больше старались казаться
и боялись собою стать.
Были мы немы –
Под созвездием Рыбы,
Оглохшие от «ура!
Мы, конечно, строили, -
Но могли бы
Лучше, чем вчера.
За одним столом со шпионом
Поднимали заздравный тост…
Тайный укус Скорпиона –
И неведомо, где погост…
Кое-кому хотелось,
Чтоб не помнили мы отцов,
Чтоб были все серо-белые,
Похожие на Близнецов.
А тех, кто противился
Неподотчетным чинам –
в классовые противники!
На растерзание Гончим Псам!
Ах, кто выдумал
эти созвездия,
был, наверно, Мудрец и Пророк…
Когда грянуло
Октябрьское возмездие, -
Кто такое предвидеть мог?!
Свои у планет вечности.
У истории – в будущем суть…
В будущее из бесконечности
простирается Млечный Путь.
1988 г.

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *